– напиши щось про себе
для іноземного видання
щоб можна перекласти –
і одразу все зрозуміло
– я з країни
де дружити сім’ями
дуже часто тепер означатиме
суто жіночу дружбу
де з близькими щоразу говоримо наче востаннє
хоч увечері не боїмося
що сонце зникне безвісти
насправді мало чого боїмося
лише сполохати відлуння
і бути метеликом без ефекту
нещодавно я пізнала
що в присмерку Європи
тінь твоя має зливатися з тінню дерева
хворого на провину вцілілого
щоб не видати надмірної присутності
та інші премудрості виживання
я з країни
де вчорашні діти сидять на паркані
між живими і мертвими
і весело теліпають ногами
хоч бабусі й казали чортів не гойдати
що вже ті бабусі знають про життя?
колись ви відкриєте наші серця
наче мушлі
надто незаймані щоб виростити перлини
і дотліють рудименти мелодій
і шумітимуть вільні моря
річки
світлоносні проспекти
я не знаю як сказати зрозуміліше
хай скаже троянда
що зрізають її для когось чий голос
ще відлунює і струменить
услід танцю сонця й місяця
хай скажуть трави
які передчуваючи серпень
шепочуть щось відчайдушне
довершене зрозуміле
на жаль
неперекладне
*
– napisz coś o sobie
dla obcojęzycznego pisma
żeby można było przetłumaczyć –
i od raz wszystko jest jasne
– jestem z kraju
gdzie przyjaźń między rodzinami
bardzo często oznacza teraz
czysto kobiecą przyjaźń
gdzie rozmawiamy z bliskimi jakby
to było po raz ostatni
chociaż wieczorami nie boimy się
że słońce zniknie bez wieści
tak boimy się niewielu rzeczy
tylko spłoszenia echa
i bycia motylem bez efektu
niedawno dowiedziałam się
że o zmierzchu Europy
twój cień zlewa się z cieniem drzewa
chorego na kompleks ocaleńca
żeby nie sprawiać wrażenia nadmiernie obecnego
i inne mądrości przetrwania
jestem z kraju
gdzie wczorajsze dzieci siedzą na płocie
między żywymi i martwymi
i wesoło machają nogami
chociaż babcie ostrzegały żeby nie huśtać czortów
co te babcie wiedzą o życiu?
kiedyś otworzycie nasze serca
jak muszle
zbyt dziewicze żeby urodzić
perły
i zetleją rudymety melodii
i będą szumieć wolne morza
rzeki
ulice pełne światła
nie wiem jak powiedzieć jaśniej
niech powie róża
którą zrywają dla kogoś o głosie
który niesie echo i nurt
w ślad za tańcem słońca i księżyca
niech powiedzą trawy
które przeczuwając sierpień
szepcą coś wariackiego
dopełnionego zrozumiałego
niestety
to nieprzetłumaczalne
(przełożyła Anna Łazar)
